Охвати и подними -
Вот задача освященья.
Если надо, научи,
Ты - земное отраженье,
Если надо, научись,
Все покрой Его любовью,
В своей комнате запрись,
Верность обнови сыновью.
Должен всё Ему вернуть -
До последнего глоточка,
Для того тебе дан путь
До последнего шажочка.
Посмотри теперь вокруг,
Оглянись и озадачься
Видишь в небе ярый круг?
Слышишь, как природа плачет?
Чувствуешь, зачем ты здесь?
Мир тебе был предназначен,
Превратился теперь в вещь
Для продажи, и на сдачу.
Все покрылось пеленой,
Ржавчиной корысть поела,
Это ж надо, Боже мой,-
Как всё это надоело!
И поэтому спаси
Ты хотя бы свою душу,
И другого нет пути,
Ни по морю, ни по суше.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
