Брусловская светлана,
Израиль,
Брусловская Светлана живёт в Израиле с 1997 года.Образование высшее гуманитарное,пишет стихи.
Родилась и выросла на юге Хабаровского края в маленьком
уютном городе Биробиджане.
Более двадцати лет проработала в школе учителем начальных классов, затем учителем истории, преподавала музыку,изобразительное искуссство.
С юности печаталась в местной газете.
Четыре года назад пережила рождение свыше, получила духовное рождение и Господь стал давать мне стихи.
Душа моя живёт, не зная грусти.
Летит вновь безмятежно к небесам.
Господь, мой Бог, единый, Всемогущий.
Тебе лишь душу, сердце, жизнь отдам. e-mail автора:svetlana-56@list.ru
Прочитано 10799 раз. Голосов 6. Средняя оценка: 3,67
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ставлю "5". В стихотворении чувствуется восторг души и любовь к Богу и жизни. Успехов!
Богуславский Владимир
2006-10-10 08:45:06
В таком случае, я ставлю-1.Тогда будет
общая оценка-3.Это очень либеральная оценка за проявление гордости в стихах на Христианском САЙТЕ.
Морозова Светлана
2006-10-10 15:39:56
Уважаемый Владимир, если Вы не перестанете писать мне рецензии,я буду вынуждена уйти с этого сайта.
алла
2007-01-08 07:06:43
Дорогая Светлана,даже не думайте уходить с сайта из-за одного человека.Вас читают сотни.И все,кто умеет летать ставят вам 5.
Морозова Светлана
2007-01-08 19:05:18
Аллочка спасибо Вам за поддержку.
Сейчас этот человек успокоился по отношению ко мне.
Вы правы,не стоит обращать внимания.
Если он не доволен моим творчеством, значит я на правильном пути.
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
